У більшості випадків відповідь значно спокійніша, ніж здається на перший погляд. Не кожна кіста потребує лікування, а тим більше оперативного втручання.

У цій статті розберемося, що таке кіста гайморової пазухи, коли достатньо спостереження, а коли без операції не обійтися.

Що таке кіста гайморової пазухи?

Кіста гайморової (верхньощелепної) пазухи — це доброякісне утворення, яке являє собою порожнину, заповнену рідиною та вкриту тонкою оболонкою.

Найчастіше зустрічається так звана ретенційна кіста. Вона виникає тоді, коли вивідна протока слизової залози закупорюється, а слиз продовжує вироблятися та накопичуватися всередині.

За різними дослідженнями, кісти гайморових пазух виявляють приблизно у 10–30% людей, і значна частина навіть не підозрює про їх існування.

Сам факт наявності кісти не означає, що людина хвора або потребує операції.

Чому виникає кіста?

Причин утворення кісти може бути декілька.

Найпоширеніші з них:

• хронічний гайморит;
• часті запальні захворювання носа;
• алергічний риніт;
• закупорка слизових залоз;
• анатомічні особливості будови носа;
• викривлення носової перегородки;
• стоматологічні проблеми (запалення коренів верхніх зубів, кісти зубів, неякісне лікування кореневих каналів);
• травми.

Особливо важливо пам'ятати про одонтогенне походження деяких кіст. Корені верхніх премолярів і молярів розташовані дуже близько до гайморової пазухи, тому стоматологічні захворювання можуть спричиняти запалення слизової оболонки та утворення патологічних змін.

Саме тому при підозрі на одонтогенну причину пацієнту нерідко потрібна консультація не лише ЛОР-лікаря, а й стоматолога.

Які симптоми може викликати кіста?

У більшості випадків — жодних.

Саме тому кісти часто знаходять випадково під час обстеження з іншої причини.

Однак якщо кіста збільшується або порушує нормальну вентиляцію пазухи, можуть з'явитися такі симптоми:

• відчуття тиску або розпирання в ділянці щоки;
• закладеність носа;
• повторні гайморити;
• біль у проєкції гайморової пазухи;
• головний біль;
• біль при нахилі голови;
• дискомфорт під час перельотів або занурення під воду;
• стікання слизу по задній стінці глотки.

Важливо розуміти, що навіть велика кіста не завжди викликає симптоми, а невелика іноді може бути причиною значного дискомфорту. Тому рішення про лікування приймається не лише за її розміром, а й з урахуванням клінічної картини.

Чи може кіста пройти сама?

Це одне з найчастіших запитань пацієнтів.

У більшості випадків сформована ретенційна кіста самостійно не зникає.

Іноді її оболонка може розірватися, після чого вміст виходить у пазуху. У такій ситуації може здатися, що кіста "лопнула" або "розсмокталася". Насправді оболонка часто залишається, і якщо причина її утворення не усунута, кіста може сформуватися повторно.

Тому не варто очікувати, що вона обов'язково зникне без лікування.

Коли кісту НЕ потрібно видаляти?

Це питання часто викликає найбільше хвилювання.

Якщо кіста:

• не викликає жодних симптомів;
• була випадковою знахідкою на КТ;
• не порушує вентиляцію пазухи;
• не спричиняє повторних гайморитів;
• не збільшується з часом;
• не має ознак іншого патологічного процесу,

операція зазвичай не потрібна.

У таких випадках достатньо періодичного спостереження та контрольних оглядів у ЛОР-лікаря.

Лікують не саму кісту, а пацієнта. Якщо вона не впливає на якість життя та не викликає ускладнень, ризики операції можуть бути більшими за потенційну користь.

Коли операція необхідна?

Існують ситуації, коли хірургічне лікування є доцільним.

Основними показаннями є:

• постійний біль або відчуття тиску;
• часті загострення гаймориту;
• порушення природного відтоку з пазухи;
• значне збільшення кісти;
• утруднення носового дихання;
• підозра на одонтогенне походження процесу;
• необхідність стоматологічного лікування або імплантації, коли кіста перешкоджає проведенню втручання;
• сумнів щодо характеру утворення.

У кожному випадку рішення про операцію приймається індивідуально після огляду, ендоскопії носа та аналізу КТ.

Чи може кіста переродитися в рак?

Це ще один поширений страх.

Для більшості пацієнтів відповідь буде заспокійливою.

Звичайна ретенційна кіста гайморової пазухи практично не перероджується у злоякісну пухлину і не вважається передраковим станом.

Проте існують інші захворювання, які можуть маскуватися під кісту. Саме тому важливо, щоб результати КТ оцінював досвідчений ЛОР-хірург.

Додаткове обстеження може знадобитися, якщо:

• утворення має нетипову форму;
• швидко збільшується;
• супроводжується кров'янистими виділеннями;
• руйнує кісткові стінки пазухи;
• викликає нетипові симптоми.

Саме тому не варто ставити собі діагноз лише за описом комп'ютерної томографії.

Як встановлюють діагноз?

Для уточнення діагнозу лікар може рекомендувати:

• ендоскопічний огляд порожнини носа;
• комп'ютерну томографію навколоносових пазух (золотий стандарт діагностики);
• стоматологічне обстеження при підозрі на одонтогенну причину;
• консультацію суміжних спеціалістів за потреби.

Саме комп'ютерна томографія дозволяє оцінити розміри кісти, її розташування, стан природного співустя пазухи та наявність супутніх змін.

Як сьогодні видаляють кісту гайморової пазухи?

Сучасним стандартом лікування є ендоскопічна функціональна хірургія навколоносових пазух (FESS).

Операція виконується через природні носові ходи без зовнішніх розрізів.

Переваги такого методу:

• відсутність розрізів на обличчі;
• мінімальна травматизація тканин;
• збереження природної анатомії пазухи;
• менший післяопераційний біль;
• швидше відновлення;
• коротший період перебування у стаціонарі.

Метою операції є не лише видалення кісти, а й відновлення нормальної вентиляції та дренажу гайморової пазухи, що значно знижує ризик повторних запалень.

Чого не варто робити?

Після випадкового виявлення кісти пацієнти нерідко починають самолікування або погоджуються на необґрунтовані втручання.

Не рекомендується:

• самостійно приймати антибіотики без ознак бактеріальної інфекції;
• лікувати кісту народними методами;
• погоджуватися на операцію лише через запис у висновку КТ;
• відкладати консультацію ЛОР-лікаря при появі симптомів;
• ігнорувати стоматологічні проблеми, якщо кіста може бути пов'язана із зубами.

Лікар Віталій Панченко