У більшості випадків гайморит успішно лікується медикаментозно, а сучасна ендоскопічна операція потрібна лише за певних показань.

Розглянемо, коли достатньо консервативного лікування, а коли операцію відкладати не варто.

Гострий гайморит

Гострий гайморит найчастіше виникає після вірусної інфекції або застуди.

Основні симптоми:

• закладеність носа;
• густі виділення;
• біль або тиск у ділянці щік;
• головний біль;
• підвищення температури;
• погіршення нюху.

У більшості випадків лікування включає:

• промивання носа сольовими розчинами;
• назальні кортикостероїди;
• симптоматичну терапію;
• антибіотики лише за наявності бактеріальної інфекції та відповідних показань.

Операція при гострому гаймориті потрібна дуже рідко.

Вона може знадобитися лише при розвитку небезпечних ускладнень або якщо природний відтік із пазухи повністю заблокований.

Хронічний гайморит

Якщо симптоми тривають понад 12 тижнів, мова йде вже про хронічний гайморит.

Пацієнти зазвичай скаржаться на:

• постійну закладеність носа;
• слиз або стікання виділень по задній стінці глотки;
• зниження нюху;
• часті загострення;
• відчуття тиску в ділянці обличчя.

Спочатку призначається медикаментозне лікування.

Якщо воно не дає результату, проводиться комп'ютерна томографія навколоносових пазух та ендоскопічне обстеження носа.

Саме після цього визначається необхідність операції.

Поліпи в носі

Поліпи — це доброякісні розростання слизової оболонки, які можуть повністю перекривати носові ходи та природні отвори пазух.

Основні симптоми:

• відсутність носового дихання;
• втрата нюху;
• хронічний гайморит;
• постійні виділення.

На ранніх стадіях лікування проводять за допомогою назальних кортикостероїдів.

Якщо поліпи великі або медикаментозна терапія не допомагає, оптимальним методом є ендоскопічна операція FESS (Functional Endoscopic Sinus Surgery).

Під час операції поліпи видаляються без зовнішніх розрізів, а природна вентиляція пазух відновлюється.

Грибковий гайморит

Грибковий синусит зустрічається значно рідше, але практично завжди потребує особливого підходу.

Найчастіше він проявляється:

• односторонньою закладеністю носа;
• неприємним запахом;
• болем у ділянці пазухи;
• характерними змінами на комп'ютерній томографії.

При грибковому ураженні медикаменти зазвичай не дозволяють повністю очистити пазуху.

Тому основним методом лікування є ендоскопічне видалення грибкових мас із максимальним збереженням здорових тканин.

Кіста гайморової пазухи

Кіста — досить часта випадкова знахідка під час КТ.

Важливо знати:

не кожна кіста потребує операції.

Якщо вона:

• не викликає симптомів;
• має невеликі розміри;
• не перекриває природний отвір пазухи,

достатньо спостереження.

Операція рекомендується лише тоді, коли кіста:

• викликає біль;
• порушує вентиляцію пазухи;
• провокує повторні гайморити;
• значно збільшується.

Одонтогенний гайморит

Це одна з найчастіших причин одностороннього гаймориту у дорослих.

Запалення виникає через:

• інфекцію зубів верхньої щелепи;
• невдале лікування кореневих каналів;
• перфорацію гайморової пазухи;
• стоматологічні імпланти.

У такій ситуації лікування лише антибіотиками майже ніколи не вирішує проблему.

Потрібно усунути джерело інфекції разом зі стоматологом.

У багатьох випадках додатково виконується ендоскопічна операція FESS, яка очищує пазуху та відновлює її природну вентиляцію.

Які обстеження допомагають прийняти рішення?

Перед операцією ЛОР-лікар може рекомендувати:

• ендоскопію носа;
• комп'ютерну томографію навколоносових пазух;
• оцінку носового дихання;
• лабораторні дослідження за показаннями.

Лише після комплексного обстеження можна визначити оптимальну тактику лікування.

Сучасна операція при гаймориті — FESS

Сьогодні стандартом лікування більшості хронічних захворювань навколоносових пазух є ендоскопічна функціональна хірургія пазух (FESS).

Переваги методу:

• без зовнішніх розрізів;
• максимальне збереження здорової слизової;
• мінімальна травматизація;
• швидке відновлення;
• відновлення природного дренажу пазух.

Мета операції — не просто видалити патологічні тканини, а відновити нормальну функцію пазух і носового дихання.

Висновок

Не кожен гайморит потребує операції.

Більшість гострих гайморитів успішно лікуються медикаментозно.

Оперативне лікування розглядається тоді, коли:

• хронічне запалення не піддається консервативній терапії;
• є поліпи;
• виявлено грибковий синусит;
• кіста викликає симптоми;
• причиною є одонтогенна інфекція;
• порушена природна вентиляція навколоносових пазух.

Своєчасна консультація ЛОР-лікаря, ендоскопічний огляд та комп'ютерна томографія допомагають визначити причину захворювання й обрати лікування, яке буде найбільш ефективним саме у вашому випадку.