Насправді відповідь залежить від анатомії конкретного пацієнта. У своїй практиці я завжди оцінюю не лише комп'ютерну томографію, а й ендоскопічну картину порожнини носа, адже саме це дозволяє визначити оптимальний обсяг операції.

Чи викликає викривлена перегородка гайморит?

Не завжди.

Викривлення носової перегородки є дуже поширеним явищем. За різними дослідженнями, понад 70–80% людей мають ту чи іншу форму деформації перегородки.

Проте далеко не кожен із них страждає на хронічний гайморит.

Саме тому говорити, що викривлена перегородка автоматично викликає запалення пазух — неправильно.

Однак у певних ситуаціях саме вона стає одним із головних факторів розвитку захворювання.

Як перегородка впливає на розвиток гаймориту?

Для нормальної роботи навколоносових пазух необхідно три умови:

• вільна вентиляція;
• нормальний відтік слизу;
• збереження мукоциліарного транспорту.

Якщо перегородка значно викривлена, вона може:

• звужувати середній носовий хід;
• перекривати природні співустя гайморових пазух;
• ускладнювати вентиляцію пазух;
• сприяти застою слизу;
• підтримувати хронічне запалення.

Особливо часто це спостерігається при:

• високих викривленнях перегородки;
• S-подібній деформації;
• кісткових шпорах;
• контакті перегородки із середньою носовою раковиною.

У таких випадках навіть сучасна медикаментозна терапія не забезпечує тривалого результату.

Що таке FESS?

FESS (Functional Endoscopic Sinus Surgery) — це сучасна ендоскопічна операція, метою якої є відновлення природної вентиляції навколоносових пазух.

Під час операції не "вичищають" усю слизову оболонку, як це робили багато років тому.

Навпаки, сучасна концепція полягає у максимально щадному втручанні:

• відкриваються природні співустя;
• видаляються поліпи;
• усуваються кісти;
• забираються патологічні тканини;
• максимально зберігається здорова слизова.

Саме тому FESS сьогодні є золотим стандартом лікування хронічного гаймориту.

Чи потрібно одночасно робити септопластику?

У багатьох випадках — так.

Але далеко не завжди.

У сучасній ЛОР-хірургії немає правила, що кожному пацієнту під час FESS необхідно виправляти перегородку.

Септопластика виконується лише тоді, коли викривлення:

• заважає доступу до пазух;
• перекриває природні співустя;
• погіршує носове дихання;
• може негативно вплинути на результат операції.

Якщо ж перегородка викривлена незначно і не впливає на вентиляцію пазух, її можна не оперувати.

Чому багато хірургів виконують ці операції одночасно?

Існує кілька важливих причин.

1. Кращий огляд під час FESS

Ендоскопічна хірургія потребує достатнього простору.

Якщо перегородка різко викривлена, працювати ендоскопом стає складніше та менш безпечно.

Після септопластики хірург отримує повноцінний доступ до всіх анатомічних структур.

2. Повноцінне відновлення носового дихання

Навіть після успішної операції на пазухах пацієнт може продовжувати погано дихати через викривлену перегородку.

У результаті людина розчаровується:

"Гайморит вилікували, але ніс все одно не дихає."

Саме тому нерідко доцільніше усунути обидві проблеми за одну операцію.

3. Менший ризик повторного запалення

Якщо анатомічна причина залишається, порушення вентиляції пазух може виникнути знову.

Усунення значущої деформації перегородки допомагає створити оптимальні умови для нормальної роботи пазух.

4. Один наркоз

Замість двох окремих операцій пацієнт проходить лікування за один раз.

Це означає:

• одну госпіталізацію;
• один період відновлення;
• менший психологічний стрес;
• швидше повернення до звичного життя.

Коли септопластика не потрібна?

Існують ситуації, коли перегородка хоч і викривлена, але:

• носове дихання практично не порушене;
• доступ до пазух достатній;
• співустя не перекриті;
• деформація не впливає на перебіг захворювання.

У таких випадках виконувати септопластику лише "про всяк випадок" недоцільно.

Хороша операція — це не найбільший обсяг втручання, а саме той, який необхідний конкретному пацієнту.

Чи збільшується реабілітація після двох операцій?

Більшість пацієнтів дивуються, але ні.

Після комбінованої операції (FESS + септопластика) період відновлення майже не відрізняється від ізольованої FESS.

Зазвичай спостерігаються:

• закладеність носа;
• незначні кров'янисті виділення;
• утворення кірочок;
• поступове покращення дихання протягом кількох тижнів.

Сучасні методики дозволяють уникнути тривалої тампонади носа, а більшість пацієнтів повертаються до повсякденного життя значно швидше, ніж очікують.

Мій підхід до лікування

У своїй практиці я не виконую септопластику автоматично кожному пацієнту, який приходить на FESS.

Перед операцією я детально аналізую:

• результати КТ навколоносових пазух;
• ендоскопічну картину;
• ступінь порушення носового дихання;
• анатомію остиомеатального комплексу;
• наявність додаткових анатомічних особливостей (concha bullosa, парадоксальна середня носова раковина, Haller cells, гачкоподібний відросток тощо).

Мета операції — не просто усунути запалення, а створити стабільні умови для нормального функціонування носа та навколоносових пазух на роки вперед. Саме індивідуальне планування дозволяє досягти оптимального функціонального результату та мінімізувати ризик рецидиву.

Висновок

Викривлена носова перегородка не завжди є причиною гаймориту, однак у багатьох пацієнтів саме вона порушує вентиляцію навколоносових пазух і підтримує хронічне запалення. У таких випадках одночасне виконання септопластики та FESS дозволяє не лише усунути симптоми, а й відновити нормальну анатомію, покращити носове дихання та знизити ризик повторного розвитку захворювання.

Оптимальна тактика лікування завжди визначається індивідуально після комплексного обстеження. Саме такий підхід забезпечує найкращий довготривалий функціональний результат.

Віталій Панченко, MD